Як доброволець «Київ-2» і громадянин України я ніколи в житті не піду супроти братів-добровольців з ПС, батальйону ОУН чи іншого фронтового підрозділу.
Не для того я ледве не прощався з життям в Чутовому Полтавської області 13 квітня 2014 року зі зв'язаними очима під дулами автоматів харківського беркуту і під камерами операторів тоді ще легального «Оплоту», обвішаними колорадськими стрічками, коли ми намагались зупинити чуму, яка ще не мала зброї в руках, але елементарно не доїхали ні до Луганська, ні до Донецька, та й навіть до Харкова. Не для того я маю далеко не сцикливого рідного брата, який майже рік прослужив добровольцем в «Айдарі».
Як сказав Томас Пейн, один з надихачів американської незалежності,: «Борг патріота — захищати свою країну від її уряду».
Як ми бачимо, ПС це робив під час Революції, робив це на АТО, застеляючи своїми тілами в боротьбі за волю простір від Слов'янська до Широкіно, робив він це і на Закарпатті, куди поїхали колони техніки для захисту одного обісраного регіонала.
Натомість, за весь час АТО я бачив рівно два кугуари і два спартани.
Тому, ніколи і ніде я не піду супроти братів по зброї, в країні, де не проведена люстрація, не покараний жоден маньяк-беркут, не сидить жоден регіонал напару з говноїдом-сепаратистом, який працює на підконтрольній Україні території.
Я давав присягу не найманим українською нацією працівникам держапарату, які плутають береги, забуваючи, що зарплату вони отримують з наших податків, а посади з нашої доброї волі, не підарасам з парламентських фракцій, не президенту і не недолюдкам, які торгуються українськими землями і разом з ними життями українських солдатів, що в цю землю вгризаються зубами і прикипають кров'ю.
Я давав присягу на вірність українському народові і конституції, рівно як і мій прапрадід — солдат армії УНР, рівно як Андрій Медведько, з яким ми разом копали окопи під Волновахою, який зараз потерпає від ментівської сваволі за сфабрикованими матеріалами, рівно як і всі мої побратими з батальйону, 90 відсотків складу якого зараз на передовій у Кримському.
Правий Сектор не вимагає нічого неземного і нереального, він вимагає того, чого ми вимагали півтора роки тому на холодних київських вулицях тоді, коли у нас летів смертельний і гарячий свинець.
Якби ПС хотів мати владу, — він би її уже мав, був би зацікавлений у стрілянині з Ланьо — трупів було б більше, хотів би здійснити переворот — не влаштовував би мирного віче.
Тож хай політик прислухається до тих, по чиїх кістках він виліз на гору, а Україна — до своїх синів, які напувають її своєю кров'ю, не даючи їй щезнути в обіймах одвічного жлобського кочубейства.
Джерело: http://divannaya-sotnya.com.ua/
