Після візиту до Німеччини позиція Президента щодо подій на Донбасі несподівано стала дуже категоричною Скидається на те, що Порошенко повільно починає займати політичну позицію.
Яка унеможливить виконання угод, укладених у Мінську, далі їх другого пункту - припинення вогню і повне відведення важкої зброї.
Перші чіткі сигнали, що Порошенко не готовий іти у фарватері, вигідному перш за все Кремлю, він почав подавати відразу після того, як в Україну надійшли кошти кредиту МВФ. Для того, щоб продемонструвати зміну своєї позиції, Президент чітко і недвозначно висловився щодо двох питань, які, згідно з Мінськими угодами, мали б бути реалізовані після встановлення перемир'я.
Це - особливий статус Донбасу та місцеві вибори. Мало хто сумнівався, що Порошенко наважиться на свою інтерпретацію Мінських угод. Однак, перебуваючи у Німеччині, Президент України зробив ряд дуже серйозних заяв, які заскочили перш за все сепаратистів та Кремль. Порошенко безапеляційно заявив, що особливий статус Донбасу можливий лише після місцевих виборів, проведених там.
А місцеві вибори не можуть відбутися скоріше, ніж на Донбасі буде відновлено дію законів України, трансляцію українських телеканалів, вільну агітацію українських політичних партій, вивішено прапори України на державних установах. Себто не буде перебільшенням сказати, Порошенко чітко і недвозначно зажадав фактичної капітуляції сепаратистів. Їхня реакція не забарилася, але характер її свідчив, що такого повороту подій вони аж ніяк не чекали. Лідери сепаратистів комедійно звернулися до пані Меркель з проханням запровадити проти Порошенка "санкції" за порушення Мінських угод, стали погрожувати поновленням бойових дій і т. д. Дуже нервовою була і реакція Кремля, що, як виглядає, теж не чекав, що Порошенко наважиться на такий хід. З погляду Москви, Мінські угоди були гарною нагодою спробувати зняти із себе санкції і перекласти на офіційний Київ проблему подальшого фінансування Донбасу.
Нова позиція Порошенка змішує Кремлю всі карти. Минулого вівторка Порошенко пішов ще далі. Під тиском його аргументів парламент підтвердив новий курс Києва рядом законів та постанов. Вони посилють позицію Президента і цементують той факт, що політичного врегулювання конфлікту у ключі, вигідному перш за все Кремлю, не буде. Принаймні на цьому етапі. Видається, Порошенко, навіть розуміючи, що стоїть на чолі знесиленої до краю та знекровленої країни, кидає новий виклик Путіну, наче запрошуючи його продовжити бій. Як можна судити з поведінки Порошенка, він не вірить у те, що, навіть підписавши угоду з Путіним, можна про щось із ним домовитись. З іншого боку, продовження конфлікту на Донбасі й для Путіна стає пасткою, болотом, у якому він щораз глибше загрузає. У будь-якому разі новий хід Порошенка - це, без сумніву, хід ва-банк.
Найімовірніше, що, перш ніж зайняти нову і категоричну позицію, Порошенко дістав якісь чіткі запевнення у підтримці на Заході. Непрямим доказом цього можна вважажти доволі відверту заяву пані Меркель про те, що вона "піде з Україною до кінця". Але чи все розрахував Порошенко, провокуючи Путіна на крок у відповідь? Чи не переоцінює Президент України наші сили і можливості? Те, що нова позиція Порошенка довела до люті Кремль, неважко було зрозуміти, ознайомившись із негайною заявою міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. "Це різкий відхід від Мінських домовленостей, від усієї концепції, яка була закладена в Мінську 12 лютого", -- сказав він.
Лавров нагадав, що лідери "нормандської четвірки" домовилися у Мінську про узгодження з лідерами південного сходу України всіх кроків з виконання домовленостей. "Ми звертаємося до наших німецьких, французьких колег, я розмовляв з міністрами закордонних справ Франції і Німеччини за останні дні, сьогодні направляю ще одну пропозицію - активізувати зусилля щодо забезпечення безумовного виконання Мінських домовленостей у всій їхній повноті при строгому дотриманні послідовності кроків, які були узгоджені", - бідкався глава МЗС РФ.
За словами Лаврова, "зараз найголовніше розрулити ту проблемну, складну ситуацію, яка виникла у зв'язку з внесенням Президентом України до Ради законопроекту, що визначає території, на яких повинен діяти особливий статус". Російський міністр заявив, що закон про особливий статус Донбасу вже був прийнятий раніше, а нинішній закон, за словами Лаврова, намагається змінити цей особливий статус і поставити його в залежність від майбутніх виборів на Донбасі. Стосовно лідерів сепаратистів, то вони один за одним почали заявляти про те, чого не може собі дозволити Лавров.
Погрожують Україні новою війною, якщо цей закон буде ухвалено. Отже, що так налякало Кремль і сепаратистів у новій політичній лінії Петра Порошенка? -- Основною зміною, яку цементує закон, став принцип набуття його чинності не негайно, а лише в разі проведення у регіоні місцевих виборів за стандартами, які задовольнять Україну та міжнародне співтовариство, -- каже політичний експерт Володимир Фесенко. - Тобто той варіант, що відбувався торік на так званих референдумах у Криму й на Донбасі, на цих виборах ніхто не легалізовуватиме. А до моменту проведення демократичних виборів парламент оголосив ці території окупованими. Це сильна міжнародно-правова позиція. Статті 2 - 9 цього закону стануть чинними з дня набуття повноважень органів місцевого самоврядування, обраними жорстко відповідно до українського законодавства. А статті 2 - 9 - це ж амністія для бойовиків, російська мова, особливий економічний режим та гроші, місцева народна міліція, право укладати транскордонні угоди з регіонами РФ.
А умови визнання виборів, що відповідають українському законодавству, депутати, за поданням Президента, встановили дуже жорсткі. Це і вільний допуск спостерігачів - українських та міжнародних - на всі дільниці. Це і дотримання гарантій вільного волевиявлення та таємного голосування, виборчих прав внутрішньопереміщених осіб, які були змушені покинути місця проживання в окремих районах Донецької та Луганської областей; прозорого підрахунку голосів, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів. Але, вочевидь, найбільше шокували бойовиків та Кремль вимоги виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків і найманців з території України, недопущення незаконного втручання у виборчий процес, у тому числі з боку незаконних збройних формувань.
І ще - дотримання принципів політичного плюралізму та багатопартійності, рівності прав та можливостей участі у виборчому процесі, рівних можливостей доступу до ЗМІ й відновлення з цією метою українського теле- та радіомовлення, обігу українських друкованих засобів масової інформації на всій території Донецької і Луганської областей. -- Але, за Мінськими домовленостями-2, пункти про виведення незаконних збройних формувань та українські гроші для Донбасу стоять після пункту про проведення виборів. Тобто, формально Лавров має слушність? -- Так розміщені пункти в мінському документі, але там не вказано, що саме такою має бути послідовність подій. Тепер про суть.
У чому полягають буква і дух Мінських угод? У реінтеграції окупованих районів Донбасу до правового й економічного поля України, але із забезпеченням там особливого режиму самоврядування. І що ми робимо не так? Ми ж записуємо у закон норми, які єдино можуть забезпечити цей результат. Вони ж не заперечуватимуть проти того, що вибори мають бути вільними. А вільні вибори неможливі без рівного доступу людей до різних ЗМІ та з озброєними бойовиками над душею виборця. -- Чи не побить помилки Порошенко, йдучи на такі кроки, які реально можуть призвести до нового загострення ситуації? -- Порошенко - Президент України, а не Росії. Позиції сторін на будь-яких переговорах, а тим паче тоді, коли йдеться про протистояння, визначаються обставинами, у яких перебувають сторони, - пояснює політичний експерт Ігор Семиволос.
- Відповідно, у той чи інший момент одна чи інша сторона має сильнішу або слабшу переговорну позицію. Позиція, яку зайняв Порошенко, і яку відповідними законодавчими рішеннями зафіксувала Верховна Рада, свідчить про те, що українська сторона намагається посилити свою позицію у протистоянні таким трактуванням норм, яке вигідне нам. Причому тут варто сприйняти обурення Лаврова і сепаратистів, бо самі вони увесь час демонструють, що повною мірою виконувати Мінські домовленості й близько не збиралися. А Україна виконує, от тільки законодавчо зафіксувала таке конкретне трактування досить загальних формулювань цих угод, яке вважає справжнім. Таким чином, формально виконуючи всі пункти Мінських домовленостей-2, ми отримуємо чіткий план дій, як і що має відбуватися в окупованих районах Донбасу.
Й основне - український політичний клас нині погоджується з таким планом, він не є предметом важких політичних битв, а досить консолідованим рішенням. -- Але з цим не погоджується протилежна сторона... В. Фесенко: -- Це їхні проблеми. Ми Мінські угоди виконуємо. І. Семиволос: -- Ми не говоримо про війну. Ми говоримо про мир. Ми говоримо про відновлення нормального життя на Донбасі. Ми офіційно, рішенням Верховної Ради, запрошуємо миротворців на нашу територію, отже, не плануємо агресивних дій. А з протилежного боку світ чує риторику війни - Захарченко вже оголосив, що сепаратисти й далі відвойовуватимуть території. -- Що додало сміливості українському керівництву піти на отаке посилення своєї позиції? -- Згадаймо момент, коли ухвалювали Мінські домовленості-2. Це були ті лютневі дні, коли Кремль, зазнавши невдач у наступі на інших ділянках фронту, зосередив усі сили в районі Дебальцевого. Бо мав завдання влаштувати там українським військам котел.
У Мінську Путін обіцяв Порошенкові 500 убитих і колону з півтори тисячі полонених українських воїнів. Розрахунок був на те, що “Іловайська-2” (тим паче значно масштабнішого) українська влада не переживе й буде підірвана зісередини. Однак бойові дії у районі Дебальцевого закінчилися - хоч і не переможно для нас, але зовсім не так, як планував Путін. Політична ситуація у країні не вибухнула. На той момент для нас було надважливо зупинити бойові дії. Оскільки ця ситуація вирішилася, Росія перебуває перед загрозою свіжих санкцій у разі нової активізації бойових дій з її боку. А ще - переговори з МВФ про отримання фінансування закінчили, 17 угод про постачання зброї, якщо вірити Порошенкові, підписали, оборонні фортифікації уже кілька тижнів будуємо. Мобілізацію провели і закон про залишення на військовій службі резерву всіх, хто демобілізовується, ухвалили. Таким чином суттєво наростили людський ресурс армії. І закон про доступ на довгостроковій основі американських військовослужбовців для перманетного процесу навчань ухвалили... Ми виграли час, а тепер діємо так, як дозволяють нові, кращі обставини. -- Чи могли додати такої сміливості результати візиту Президента до Німеччини? -- Не можна сказати з упевненістю, що Президент там почув якийсь спеціальний дозвіл на такі дії.
Але, очевидно, він зумів переконати Меркель: такі трактування відповідають суті Мінських угод і єдині можуть забезпечити їх виконання у комплексі. Бо, зрозуміло, сепаратисти не збиралися виконувати цих угод повністю - вони планували тішитися офіційно наданим Україною статусом, а вибори провести так, як заманеться. Так, як це вже було у ході торішніх виборів глав “ДНР” і “ЛНР”, що, за їхньою версією, відбувалися на виконання Мінських угод-1, вересневих. -- Як наслідок... -- ...тепер Порошенко отримав стратегічний простір. Простір, у рамках якого він, зокрема, може трактувати по-своєму Мінські угоди.
Формально ми не можемо не виконати тих угоди, тому що Захід категорично виступає за їх виконання. Однак ми можемо узаконити таке їх трактування, яке однозначно передбачає повернення українського суверенітету над цими територіями. Притім, зауважте, мирним шляхом. -- І все-таки, чи наважиться Росія у відповідь на хід Порошенка ва-банк на різкі кроки? -- Навряд чи Росія нині готова до повномасштабного вторгнення. А наступ організованих нею сил бойовиків ми витримаємо.
Джерело: http://expres.ua/