Оголошення Путіна про постачання С-300 Ірану - "віроломний удар у нашу спину", кажуть американські сенатори, вимагаючи терміново поставити під контроль Конгресу угоди Обами з атомної програми Тегерана.
Росія та Іран визнали, що "ворог мого ворога - мій друг", хоча вони прямі конкуренти на світовому ринку газу, геть по-різному ставляться до Ізраїлю і змагаються в Центральній Азії, пишуть ЗМІ.
У січні Росія підписала масштабну угоду про військову співпрацю з Іраном, яка передбачає відновлення продажу ракет, посилення взаємодії у військовій сфері та умови для проведення спільних навчань, а тепер президент Путін зняв заборону з продажу йому ракет і систем ППО С-300, пише The Jerusalem Post.
Політика "перезавантаження" відносин з Росією адміністрації Обами провалилася найжалюгіднішим чином, робить висновок ізраїльське видання і висловлює побоювання, що "рамкова угода, якої досягли Іран і держави групи "5+1", підвищила легітимність ведення бізнесу з Ісламською республікою і навіть продажу їй зброї", а зневага Росії до "червоних ліній" США підштовхне й інші країни піти за її прикладом.
Автори редакційної статті нагадують, що в їхній країні проживає близько мільйона російськомовних, є тісні ділові та культурні зв'язки з Росією, "Ізраїль навіть зіпсував відносини з меншими країнами, намагаючись поліпшити відносини з Москвою", наприклад, припинив продаж зброї Грузії. "Але жоден із цих жестів і спільних інтересів не зміг утримати Путіна від поліпшення відносин з Тегераном".
Що стосується зв'язків Ізраїлю і США, то "вони зачіпають глибокі, базові цінності", зазначає видання, згадуючи дебати, що тривають тепер у Конгресі США, які можуть призвести до заборони угоди з Іраном. "Заява Росії про ракети С-300 має переконати конгресменів, котрі ще не визначилися, в тому, що адміністрація Обами гостро потребує контролю з боку Конгресу", - вважає The Jerusalem Post.
Путін, фактично взявши назад обіцянку Росії не постачати Ірану потужну систему ППО, мимоволі підкинув переконливі аргументи на користь законопроекту Коркера, який уповноважить Конгрес контролювати угоду президента Обами з Іраном, пише Bloomberg View.
Сенатор Роберт Менендес, співавтор законопроекту Коркера, сказав у вівторок, що оголошення про постачання С-300 "ставить невідкладне питання про механізми верифікації та виконання [угоди з Іраном], адже, якщо зміцніє здатність Ірану захиститися від застосування військової сили, можливого в майбутньому, наші зусилля буде підірвано".
У 2010 році команда Обами тісно співпрацювала з Росією, щоб провести в Радбезі ООН резолюцію про збройове ембарго щодо Ірану і посилити санкції до Тегерана. Однак резолюція РБ ООН №1929 містила лазівку, яка технічно дозволяла Росії постачати Ірану системи С-300. За словами авторів, адміністрація Обами змирилася з цією лазівкою в обмін на обіцянку президента Дмитра Медведєва не відвантажувати С-300 Тегерану.
"У той час я сприйняв це як великий прорив, - сказав Майкл Макфол, тодішній радник Білого дому. - У нас не було підстав вважати це тимчасовим рішенням. Що змінилося? Путін. Тепер він сприймає США як ворога. Він ставить перед нами питання за принципом "переможець отримує все".
Заднім числом те, що США повірили Медведєву на слово і погодилися на лазівку в резолюції, здається наївністю. "Чи можуть тепер конгресмени покластися на те, що той-таки президент проявить розсудливість на фінальних переговорах з Іраном?" - запитує видання.
"Зняття внутрішньої російської заборони на продаж ракетного комплексу С-300 Ірану - це справді серйозно, - пише колишній військовий і журналіст Л.Тодд Вуд у статті для The Washington Times.
- Іран здобуде високотехнічну і смертоносну зброю, і це повністю змінить розклад фігур на шахівниці Близького Сходу. Ізраїльські або американські бомбардувальники опиняться в дуже вразливому становищі, якщо будуть завдавати ударів по іранських ядерних об'єктах".
Питається, чому російський президент Володимир Путін пішов на це рішення, і чому тепер?
По-перше, це пояснюється ситуацією в російській економіці. "Росія не виробляє безлічі товарів у достатній кількості для експорту, але вона робить справді добру зброю, - вважає експерт. - Додавання таких ринків збуту зброї, як Іран, - велике досягнення для Москви".
"По-друге, Росія на даний момент робить все, аби штрикнути США, а С-300 - це велика голка", - пише автор.
"Добре відомо, що Путін шукає друзів на Сході, після того як його ізолювали на Заході. Китайсько-російське військове співробітництво також зростає", - йдеться в статті.
Оскільки "угода", довкола якої йдуть переговори у Швейцарії, врешті-решт, дасть Ірану бомбу, можливо, Росія вирішила повністю ігнорувати свій імідж на Заході і допомогти Ірану збільшити його військовий потенціал.
"Так що результатом "перезавантаження" відносин з Росією адміністрації Обами і її політики умиротворення Ірану з його ядерною програмою може стати вісь ядерних держав "Москва - Тегеран - Пекін", кожна з яких ненавидить США", - підсумовує Вуд.
Рішення Росії зняти ембарго на постачання Ірану систем ППО С-300 - нова віха у зміцненні зв'язків Москви і Тегерана, йдеться в статті, підготовленій кореспондентом EFE і опублікованій в La Vanguardia.
"Ці зв'язки підживлюються радше спільними конфліктами із Заходом, ніж економічними та політичними інтересами", - зазначає автор, адже Росія та Іран - "прямі конкуренти за панування на світовому ринку природного газу, абсолютно по-різному ставляться до держави Ізраїль і вперто змагаються за вплив у колишніх радянських республіках Центральної Азії".
Водночас Росія та Іран усвідомлюють, що "ворог мого ворога - мій друг" і прагнуть отримати максимальну користь з необхідності взаємної підтримки.
Росія запропонувала Ірану сприяння з розширення Бушерської АЕС та мультимільйонну програму "Нафта в обмін на продовольство".
Натомість Москва сподівається на підтримку Тегерана в момент своєї міжнародної ізоляції і збереження величезного ринку для російської збройової промисловості.
Тим часом іранський аналітик Аліреза Нурі, що живе в Росії, зазначає: якщо Росія та Іран хочуть втілити свій альянс в щось більш суттєве, їм доведеться багато попрацювати. "Хоч як парадоксально, одна з перепон до більшого зближення - страх зіпсувати відносини із Заходом. Обидві країни бачать, що настав делікатний момент, і намагаються уникнути кроків, які посилили б напруженість", - каже Нурі.
Джерело: http://www.newsru.ua/
