Війна, а не АТО. Введення військового стану у Донецькій та Луганській областях. Негайна націоналізація російського бізнесу в Україні. Розрив дипломатичних стосунків із країною-агресором.
Вихід із «мінських угод». Припинення дії Будапештського меморандуму. Повернення ядерного статусу. Початок активних військових дій проти агресора. Ось неповний перелік кроків, які необхідно зробити Україні, щоб перемогти у війні. Сообщает https://surmasite.wordpress.com/
ПЕРЕМОГА АБО СМЕРТЬ!
Ось найактуальніше нині гасло для України. Не хочу нікого лякати, але поразка у війні із Росією для України означатиме не тільки вірну смерть державної незалежності, але й фізичне винищення української нації.
А щоб перемогти, нам треба воювати, а не гратись із ворогом у війнушки. Ворог із нами не грає.
Тож, тільки показавши світу свою незламну волю і жагу до свободи, ми здобудемо повагу і співчуття світової спільноти, а відтак, врятуємо і себе і Україну.
Нещадний російський агресор давно усвідомив, що головна його проблема в Україні в тому, що тут повно українців. Патріоти – ось та перешкода, яка не дозволяє московському окупанту загарбати нашу землю. І щоб позбутись їх, ворог влаштує тотальне винищення всіх носіїв української самобутності.
Глибоко помиляються ті хитродупі індивіди, які ще вірять в життя в Україні після російської окупації. Не виживуть не лише українці, але й «хохли».
Це доводять гіркі уроки із новітньої історії України. Згадайте влаштовані більшовицьким режимом голодомори і репресії, які вкоротили вік більше десяти мільйонам українців. І все це заради одного – владарювання в Україні.
Антиукраїнські сили ніколи не припинять боротьбу проти нашої незалежності, бо сам факт існування успішної незалежної України ставить жирну крапку навіть на самій ідеї створення нової Російської імперії. Тому вороги і їхні посіпаки не полишать спроб знищити Україну.
Столітня війна за волю України, що почалась у далекому 1914, триває і дотепер.
СТАТИ ВІЙНОЮ
«Щоб перемогти війну – треба самому стати війною» – ці слова головного героя голівудівського бойовика «Рембо» у виконанні кумира тинейджерів кінця 80-х Сільвестра Сталлоне, вкарбувались у мою пам’ять ще в юності.
Сувора правда у тому, що безкарність злодіїв спонукає їх до нових злочинів.
Не даєш відсіч нахабі – підбадьорюєш його до нових нападів проти себе. А щоб чинити опір, треба бути сильним і тілом, і духом.
Не втрачають актуальності слова із пісні Віктора Цоя: «Что будут стоить тысячи слов, когда важна будет крепость руки?… Ты должен быть сильным, иначе зачем тебе быть?».
Схоже, що нинішні поводирі України про це геть забули. Забули, чи свідомо підіграють ворогу? Те ще питання… І до нього ми ще повернемось не раз.
То як же здолати ворога? Передусім потрібно на весь світ заявити, що в Україні не АТО, а реальна війна. А веде її проти нас Російська Федерація, а не якісь ефемерні терористи та сепаратисти. Відповідно до останніх даних, на окупованому Донбасі РФ створила два військових корпуси, що налічують 40 тисяч солдат і 600 танків. Командують корпусами кадрові офіцери збройних сил РФ.
Конче потрібно завдати потужного удару по фінансовій могутності ворога. З перших днів війни потрібно було негайно націоналізувати весь російський бізнес в Україні, щоб не фінансувати війну проти самих себе. Бо тільки несусвітній дурень не розуміє, що кожна наша копійка, зароблена на нас російським бізнесом – це куля в українського солдата. Тяганина у вирішенні цього питання – нові смерті українських військовослужбовців.
ГЕТЬ ФЕЙКОВЕ ПЕРЕМИР’Я!
Європі, обплутаній російським бізнесом та посадженій на голку російських енергоносіїв, вигідно не бачити агресію РФ проти України. Тож у цій війні ми повинні розраховувати тільки на самих себе.
Щоб зупинити ворога, Україні треба негайно вийти із «мінських домовленостей», як таких, які руйнують її цілісність і державний суверенітет.
Бо оголошене у Мінську перемир’я – брехливе, суто фейкове. Адже умови перемир’я, нав’язаного Україні «мінськими угодами», не виконує ані «рашка», ані російсько-терористичні війська, які продовжують вести бойові дії.
Українських військових і мирне населення вороги засипають снарядами і мінами заборонених мінськими угодами калібрів. Щодня гинуть вояки і мирні жителі Донбасу. Згідно з останніми даними, у ході російсько-української війни загинуло понад дві тисячі українських військових і більше дев’яти тисяч мирних громадян України.
На користь загарбника працює і явно злочинна практика погодження на вогонь у відповідь. До маразму дійшло. Перед тим, як відкрити вогонь у відповідь, або щоб відбити атаку ворога, наші солдати повинні погодити це із вищим начальством. Процес погодження може тривати не одну годину. Збереження цієї практики смертельно небезпечне. Якщо ворог атакуватиме зухваліше, то наших солдат переб’ють до того, поки надійде дозвіл захищатись.
НАСТУП, А НЕ ЛИШЕ ОБОРОНА
Щоб відбити агресію, необхідно докорінно змінити тактику. Власне, треба почати воювати. Тобто, не тільки відповідати на атаки ворога контратаками, але і розробити і успішно провести контрнаступ і тіснити ворога по всій лінії фронту.
Звісно, це справа не із легких, але це єдиний шлях до перемоги. Для тих, хто досі не зрозумів, нагадую, що поразка України у війні, розв’язаній Росією, означає політичну смерть України як держави і фізичну смерть української нації.
Завдяки тактиці наступальних бойових операцій у 2014 вдалось звільнити частину раніше окупованих територій і міст Донбасу. Зокрема Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Артемівськ (нині Бахмут) і ін.
Впевнений, що врятувати Україну допоможуть не балачки про війну, а активні бойові дії проти ворога.
І не треба боятись, що Путін у відповідь розпочне масштабне вторгнення в Україну. Пора усвідомити, що він це вже зробив у 2014, і продовжує і до сьогодні, але навіть тоді, коли української армії майже не існувало, московську орду зупинили добровольці – звичайні люди. З тих пір українські Збройні Сили значно зміцніли.
На відкриту агресію проти України Путін не наважиться. Бо це змушуватиме відмовитись від обраної ним тактики – гібридної війни. А вона вигідна Путіну тим, що агресію він, на догоду ЄС і ООН маскує під так звану громадянську, чи типу визвольну війну двох несправжніх держав проти «Київської хунти». Ця тактика дозволяє Путіну «типу» не воювати проти України, а ЄС і ООН «типу» не бачити цієї війни, цим і пояснюється її вигода.
«ЯДЕРНІ» ГРОШІ
Відповідно до міжнародного права, невиконання бодай одного пункту міжнародного договору дає право стороні на вихід з під його дії. І це стосується не лише «мінських угод», виконання яких вперто саботує Росія.
Агресія РФ проти України – «залізобетонний» привід для України звільнитись від зобов’язань про відмову від ядерного статусу, взятих за умовами Будапештського меморандуму. Його, крім України, підписали США, Великобританія і РФ, ставши гарантами суверенітету України. Агресія РФ автоматично зупиняє дію Будапештського меморандуму.
У сенсі міжнародних відносин, після того, що сталось, Україна як держава може і повинна поставити питання про розірвання дипломатичних стосунків із РФ і відкликати українське посольство із Росії. Це теж вдарить по міжнародному іміджу Росії і негативно вплине на її позиції у світі і міжнародних організаціях, таких як ОБСЄ і ООН.
А ще вихід із Будапештського меморандуму для країн-підписантів означає, що вони винні Україні колосальну суму коштів. РФ – мільярди доларів за вивезену із України ядерну зброю, а США, Великобританія, і знову ж таки, Росія – мільярди доларів за знищення об’єктів військової ядерної інфраструктури. Загальна сума грошей у багато разів перевищує ті кошти, які Україна отримала у якості допомоги від країн Заходу, наданих для захисту від російської агресії.
Внутрішня окупація
Боротись доводиться із скалами режиму внутрішньої окупації. У війні із Україною ворог спирається на недобитків режиму внутрішньої окупації. Агенти Кремля, які тихцем зайняли ключові позиції в українській владі і війську, завдають дошкульних ударів. Потрібні докази? Будь ласка. Це Іловайський і Дебальцівський «котли», провал оборони Донецького аеропорту, які забрали сотні життів українських солдат і добровольців.
Для забезпечення перемоги конче важливо викрити ворожу агентуру і покарати винних в організації вище згаданих ворожих операції проти української армії і добровольців.
Володимир ЛИМАРЕНКО-ПОЛЯНСЬКИЙ журналіст