Західні політики неодноразово наголошували, що утримання у в'язниці української льотчиці і народного депутата Надії Савченко порушує зобов'язання Росії в рамках мінських угод.
Сообщает:https://www.blogger.com
Однак, як переконує дописувач сайту «Главред», для Кремля мінські угоди – це ще один Будапештський меморандум. Хочуть – виконують, хочуть – ігнорують. Не важливо, що мінські угоди передбачали звільнення ув'язнених. Важлива цінність Савченко – вона ж не просто заручник, як всі інші, вона герой і депутат парламенту. А значить – за її звільнення можна виторгувати у Заходу що-небудь особливо важливе. Дописувач інтернет-видання порівнює Росію з піратською шхуною з божевільним злочинцем замість капітана. Визнає тільки ті зобов'язання, які їй вигідні. Краде чуже. Утримує заручників. І все це – під схвальні вигуки завжди п'яної команди, що увірувала: тільки силою вирішуються всі проблеми. Про майбутнє такої команди «Главред» розповідає в статті «Справа Савченко».
Дописувач сайту «Цензор.нет» не схвалює пасивність депутатів щодо ухвалення урядової програми. Якщо ця програма не подобається – запропонуйте свою, знайдіть компроміс, але ухвалюйте, а не самоусувайтесь від необхідних рішень, пропонує автор. Адже державі необхідні реформи, країна повинна рухатися вперед. А для цього потрібна чітка і зрозуміла програма. Дописувач вважає, що до вирішення цієї проблеми міг би підключитися і президент. Відволіктися від своїх важливих справ і дати депутатам необхідний поштовх, принаймні, зі своєї фракції.
Політикам треба працювати, або йти з державних посад. Бо ці ігри в патріотів на тлі реального неробства вже починають напружувати, наголошує «Цензор.нет».
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк намагається зберегти «хорошу міну при поганій грі». Після двох років перебування на посаді він намагається перекласти відповідальність на плечі інших, переконаний дописувач «Української правди». Він вважає, що помиляються праві західні політики, які вважають, що Яценюк є достатньою противагою для президента Порошенка в стримуванні корупції. Бо в Україні вони не є опонентами. Вони по суті представляють одну партію – старих українських політиків з усіма їхніми недоліками, процес становлення яких припав на 1990-2000-ті роки. Замість взаємного контролю, замість конкуренції за успіх реформ Порошенко і Яценюк просто вступили в змову, розподіливши корупційні потоки і розділивши сфери збагачення.
Єдиною ефективною опозицією в Україні є громадянське суспільство, молоді депутати і чиновники уряду, які стали свіжою кров'ю, влитою в систему після Революції гідності. На цьому дописувач «Української правди» наголошує в статті «Яценюк – не противага Порошенку, а співучасник змови».