Україна могла б за прикладом Ізраїлю брати в заручники ворогів, щоб коли виникає потреба визволити своїх. Однак в Україні існує негласна, але достатньо чітка заборона на такі дії, стверджує народний депутат Ігор Луценко.
Про це політик написав у своєму Facebook, зазначають Патріоти України:
Більше того. Теоретично, навіть спецназ не треба. З території Росії чи Д/ЛНР певні спеціалісти (і не обов’язково українці) могли б нам поставити достатньо «ясиру» для обміну. Тим не менш, від такого підходу, котрий взагалі напрочуд вигідний з міжнародно-правової точки зору (ми, Україна, ніби й ні при чому, лише хтось десь таємно гроші отримає і все) – так от, ми такого теж послідовно уникаємо.
Я не готовий говорити, що це чиста #зрада, є певні резони – Порошенко боїться, що почнуться симетричні чи асиметричні дії у відповідь. Припустимо, що так. Але факт є фактом – Савченко і Карпюк опинилися в Росії в результаті спецоперацій, будучи викрадені з української території. Ми це загалом стерпіли, не захотіли робити нічого аналогічного, бо боїмося.
Ну і не можу не посміхатися, коли чую, що у глибокому українському тилу СБУ знаходить якісь схрони, диверсантів, вибухівку. Все це дуже непереконливо, бо суперечить тій негласній забороні на диверсійні операції, котра, вочевидь, є частиною Мінських домовленостей. Еліта – що російська, що українська – в ході непублічних домовленостей прогарантувала собі безпеку.
Треба наростити свої можливості так, щоб не боятися. Але.
Не дивлячись на те, що є ентузіасти, є достатні фінансові ресурси в бюджеті, нема команди чиновникам допомагати, а не блокувати ініціативи, щоб нарощувати потенціал для спецоперацій – як превентивний, так і наступальний. Втрачаємо час.
Головне, що нам заважає – це психологічна неготовність значної частини населення (тут це дуже доречний термін) до боротьби. Боягузи обирають боягузів, поважають боягузів, підтримують боягузів, хоча, демонструють повагу до сміливої Савченко.
Боягузи – правлять.
Цим нас і б’ють
