ЦІКАВІ ФАКТИ

пʼятниця, травня 13

Церковна революція наближається: митрополит УПЦ МП підтримав ідею створення незалежної Єдиної Помісної Церкви в Україні


Повстання священників-патріотів: все більше священнослужителів УПЦ МП бажають відокремлення від Москви та створення Єдиної Церкви в Україні, яка стане оплотом патріотизму, незалежності та справжньої християнської любові

Митрополит Олександр Драбинко про християнський патріотизм: Україна має право на власну Помісну Церкву. Фото з facebook.com


Розмови про створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні йдуть вже давно. Але останнім часом деякі священики та єпископи УПЦ МП вже відкрито повстають проти російської церкви та сепаратизму свого українського керівництва. 





Сообщает: http://patrioty.org.ua/


4 травня Патріоти України опублікували ексклюзивне інтерв'ю з ієреєм Лукою Радванським про створення Українського Патріархату та повну відмову від Москви усіх церков нашої держави, а також про неправильність "вимагання покаяння від патріарха Філарета, чим займається зараз керівництво МП". Сьогодні з подібною ідеєю виступив вікарій Київської Митрополії, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр Драбинко у своєму інтерв'ю "Волинській правді".

Митрополит зазначив, що християнський патріотизм - це дієва любов до Батьківщини, а не слова. "Треба молитися за свою землю, треба працювати на своїй землі, треба боротися із неправдою. І, якщо потрібно, треба і захищати її зі зброєю в руках. Що і роблять зараз наші теперішні патріоти, які боронять цілісність нашої Держави". Росію він назвав державою-агресором, та додав, що "імперіалізм", на жаль, притаманний деяким нашим православним "братам".

Також владика Олександр виказав свою думку щодо розколу та створення Єдиної Помісної Православної церкви. "Звичайно, існуючий розкол – це болюча рана на тілі церковному не тільки України, це – болюча рана усього вселенського Православ’я. І чим далі ми живемо із цим розколом, тим болючішим він є, і тим більше він створює проблем для всього світового Православ’я, оскільки він розширюється, і проблема ця нікуди не дінеться. На мою думку, можливо,більш правильно треба було діяти у 90-х роках, коли сам розкол трапився. Можливо,тоді не вистачило цілковитого розуміння в питанні його вилікування, або був неодоцінений потенціал самої події утворення незалежної Держави Україна. І, відповідно, розуміння того, про що говорить 34 Апостольске правило, що «єпископам всякого народу слід визнавати першого з них». Звісно, Українська Православна Церква, як це було задекларовано у багатьох документах, у тому числі на Харківському соборі 1992 року, і на Помісному соборі 1991 року, має право на помісний статус.
Наша Церква має право бути рівноправною сестрою серед Православних Церков. На жаль, це на сьогоднішній день не трапилося. Своєю чергою, з боку священноначалія Російської Православної Церкви, наскільки я розумію, фактор утримання України в орбіті свого впливу є прерогативним".