У російських урядових колах з'явилося нове чарівне слово – «імпортозаміщення», пише німецька Frankfurter Allgemeine.
Воно звучить досить докладно і абстрактно для бюрократів і в той же час придатне для позначення цілої концепції, відзначає видання. Її суть можна передати словами «тепер ми робимо це самі», підкреслює автор статті. Сообщает http://7dniv.info/
Як повідомляє німецька газета, цим новим чарівним словом нерідко користується прем'єр-міністр Дмитро Медведєв. Почалося все ще два роки тому, «коли через український конфлікт Росія потрапила в найбільшу зовнішньополітичну кризу з часів розпаду Радянського Союзу». Тоді Кремль закликав до імпортозаміщення, щоб зміцнити російську промисловість. В принципі, це правильний підхід, визнає автор. Однак якби прогрес можна було просто проголосити і купити за державні кошти, Радянський Союз ніколи б не розпався, вважає німецький журналіст.
Зміна курсу розвитку в російській економіці сталася в разі потреби, підкреслює видання, пояснюючи, що мова йде про західні санкції відносно Росії, введених після «анексії Криму». Москва відреагувала на них введенням ембарго на західні сільськогосподарські товари і продукти харчування. Ті товари, які ще залишилися на прилавках, постійно дорожчали через падіння рубля. А коли впали ціни на нафту, Росія позбулася тих доходів, завдяки яким значна частина її економіки до цих пір могла покладатися на імпорт. За даними видання, на той момент близько 70 відсотків російських фірм в тій чи іншій мірі потребували закордонної продукції.
Як повідомляється в статті, за минулий рік Росія витратила близько 74 мільярдів рублів на імпортозаміщення. В результаті попит на російську продукцію підвищився, через що вона виросла в ціні. Крім того, через зниклу конкуренцію місцеві виробники змогли встановити більш високі ціни.
Однак структурних змін в російській економіці поки немає, стверджує Frankfurter Allgemeine. Майже на десяту частину знизилися інвестиції в таких галузях, як сільськогосподарське виробництво та переробка харчових продуктів, які отримують особливу підтримку всередині країни. Звичайно, виробники підвищують продуктивність в межах доступних потужностей, однак справжнього розвитку і розширення вони уникають, підкреслює автор статті.
На його думку, це зрозуміло: інвестиції окупляться лише через роки, а підприємці хочуть бути впевнені в тому, що не помиляться. «Складно заснувати модель ділових відносин на потенційно хиткій політиці Кремля, – пише німецька газета. – Колись в Росії традиційно були проблеми із занадто низькою продуктивністю і недоліком інвестицій».
Кремль має рацію в тому, що Росії терміново потрібна модернізація та розвиток основних галузей, якмй може дозволити собі країна з такими величезними ресурсами, – наприклад металообробки або переробки харчових продуктів. Крім усього іншого, саме в цих галузях могли б виникнути підприємства дрібного і середнього бізнесу, яких в Росії порівняно небагато, вважає автор. При цьому, за його словами, мова тут йде не про те, щоб зайняти лідируючі позиції на світовому рівні, а виключно про існування таких підприємств.
Сам по собі протекціонізм, що виражається в обмеженнях імпорту і заохочення закупівель у російських виробників, приносить лише тимчасовий прибуток, запевняє Frankfurter Allgemeine. А спроби культивувати за допомогою фінансової підтримки обрану високотехнологічну продукцію, яка вже присутня на світовому ринку, – це дороговартісна ідея, яка до того ж обмежується тільки внутрішнім ринком, стверджує видання.
