Звинувачення ФСБ – пряма й ледь прихована погроза війною. І вибір у нас невеликий: або воювати, або здаватися
ФСБ Росії звинуватило Україну в обстрілі території Криму, вчиненому на прикриття українських диверсантів, які намагалися прорватися у Крим, і у загибелі російського військовослужбовця. Повідомляє http://newsonline24.com.ua/
Відставимо вбік зараз усі очевидні аналогії з провокаціями, які колись призводили до великих війн, з версіями, які пов’язують кількаденний кримський «шухер» та звинувачення ФСБ з підготовкою Кремля до ще більшої провокації на день 25-річчя Незалежності України. Поставимо питання загалом: як взагалі реагувати Україні на російські словесну маячню і реальні провокації?
Відомий радянський дисидент Володимир Буковський (той самий, на якого обміняли головного чілійського комуніста Луїса Корвалана) згадував таку історію зі свого табірного життя (подаємо у нашому вільному переказі):Одного політв’язня – інтелігентного та освіченого чоловіка – кожен день викликав до себе в кабінет співробітник КДБ і пропонував підписати папір про співробітництво з «органами». Простіше кажучи, стати «стукачем». Чоловік відмовлявся, але робив, як це властиво вихованій інтелігентній людині – відмовчувався, казав, що не може на таке піти, що це проти совісті, тощо. «Чекіст» не відступав, і продовжував щоденні кількагодинні «бесіди». Тобто, виснажував людину психологічно, розраховуючи, що той раніше чи пізніше не витримає тиску, і підпише. Звична «чекістська» практика. Інтелігентний чоловік розповів про свою біду колегам по зоні, і Буковський порадив: ти чітко, голосно і грубо пошли його «на х…», і він відчепиться. Чоловік спочатку не наважувався, бо як вихована людина ніколи не вдавався до таких слів. Але й терпіти кількагодинні щоденні «бесіди» було несила, тому, врешті-решт, він таки скористався порадою Буковського. Допомогло. «Чекіст» озвірів, сильно побив чоловіка, але «бесіди» припинив і більше не намагався зробити з нього «стукача».Ось такий «метод Буковського» – єдина адекватна відповідь на згадані й на всі майбутні звинувачення-погрози ФСБ, Кремля, Росії. Треба один раз, але твердо і голосно сказати Путіну: «Пішов на х…!» Що це означає практично?Це означає всього лише всі речі офіційно, а не лише у публіцистичних виступах, називати своїми іменами. Війну – війною, окупацію – окупацією, агресора – агресором, терористів – терористами. Називати і, звісно, відповідно діяти: припинити будь-яку торгівлю з окупованими районами, заборонити вільний перетин кордонів окупованих зон, звести до найменшого мінімуму всі офіційні контакти з Росією. Одним словом, всерйоз воювати, тобто перемога у війні (не залежно від методів досягнення цієї перемоги) має стати головною державною політикою, якій підпорядковується все, без винятків, інше.
Можна всього цього уникнути, тобто – не говорити: «Пішов на х…!» Але тоді, по-перше, доведеться безкінечно борсатися у лайні, яке Росія виливатиме на нас регулярно і дедалі більшими порціями. По-друге, втрат можна буде уникнути тільки на якийсь час, їх однаково доведеться зазнати, якщо тільки ми взагалі не маємо наміру капітулювати.
Згадане звинувачення ФСБ – це пряма й ледь прихована погроза війною. І вибір у нас невеликий: або воювати, або здаватися. І не треба самих себе дурити, що існує якийсь третій варіант.
