І знову постійна рубрика «Наша індустрія», і знову ми розповідаємо про оборонку. В Одесі відроджують підприємство, яке довгий час доводили до ручки і майже знищили.
Рік тому на сході України почали зводити фортифікаційні споруди, справжні укріпрайони. Брали участь у цьому приватні фірми, які отримали з державного та обласних бюджетів чималі гроші, хоча побудовані ними ДОТи і дзоти не відповідали навіть розробленим ще при Союзі ГОСТам. Застарілим ГОСТам, відзначимо. Одеський завод в такому «освоєнні» коштів не брав участі. Зрада? Так, але ситуація ніби як змінюється.
Ще в травні цього року на заводських рахунках лежало аж 17 гривень, а борги за газ, електроенергію, воду і по ПДВ перевищували 9 мільйонів. Але найстрашнішим було те, що пішли всі фахівці. І ІТРи, і робочі.
Вважається, що в усьому винен колишній директор, якийсь Смертенюк. Він організував три фірми-прокладки, які здійснювали посередництво між заводом, який багато років робив виключно цивільну продукцію, і покупцями. Останні розраховувалися готівкою, які йшли посередникам, тобто в кишеню директорської сім'ї. Зрештою, військовий завод, який має стратегічне значення, відключили від водопостачання та джерел електроенергії. Щоб замести сліди, адміністрація, розповідають заводчани, інсценувала кілька пограбувань, після яких зникла вся документація і бухгалтерія. Словом, сама звичайна справа, нічого екстраординарного.
З чуток, на територію заводу, який розташований в самому центрі міста, поклав око відомий будівельний бізнесмен, і ніжки всіх проблем ростуть саме звідти.
Ситуація змінилася зовсім недавно. Командувач ВМСУ Ігор Воронченко відразу після вступу на посаду висунув ряд ініціатив щодо поліпшення побутових умов моряків. І бажано, щоб цим зайнявся безпосередньо держава, а не жадібні підрядники, заявив він. Але виявилося, що в Україні військових будівельників немає. Знищили як клас.
Але адмірал не змирився і зробив деякі дії. У результаті в Києві зрушила з місця величезна бюрократична машина, і 23 травня цього року на ОЗСК змінилося керівництво. Кадрове рішення виявилося вдалим.
Новий директор Юрій Храмов почав практично з нуля. Заводу потрібні були робочі кадри - зварювальники, кранівники, слюсарі, формувальники, стропальники і багато інших. Потрібно було вилізти з боргів. Багато чого потрібно було. Але він впорався!
Потихеньку вдалося повернути кілька ключових працівників, добитися зняття арешту з рахунків, а вже в червні виробництво запустилось.
Зараз колектив заводу налічує приблизно 70 осіб, займаються вони в основному бетонними плитами для цивільного будівництва. Але номенклатуру будуть розширювати, тому тут раді новим кадрам. Вже стоїть черга з замовників. Всі розрахунки відбуваються тільки через банк, готівка не приймається. Старі клієнти здивовані тим, що не можна просто так приїхати, розрахуватися і забрати товар. Лаються, але перераховують гроші безготівково. Грошик капає, а значить є життя!
Однак основним замовником заводу має стати Міністерство оборони України. Тому як створювали це багато в чому унікальне підприємство не для того, щоб відливати конструкції для майбутніх «Перлин». Воно повинно кувати, вибачте за безграмотну метафору, бетонний щит для нашої армії - активно брати участь в будівництві довготривалих оборонних споруд. А якщо не бере - навіщо воно державі потрібно?
Насамперед завод має намір налагодити виробництво бетонних конструкцій, з яких потім будуть будувати житло і казарми для моряків. Другий крок - мобільні блокпости і ДОТи. Технологічні рішення і конструкції, які пропонують одесити, на 40-45% дешевші тих, які позиціонуються сьогодні деякими фірмами як супервигідні пропозиції, і набагато ефективніші.
«Ми - вузькопрофільні підприємство, спеціально створене для будівництва подібних споруд. Адже це вам не будинок житловий звести, будинок не розраховують виходячи з можливості артобстрілу сучасними боєприпасами. Тому цивільні фірми для такої справи не підходять», - каже директор.
Ряд розробок, які збираються впровадити на одеському заводі, є секретними.
У спадок від минулого керівництва дісталося і багато соціальних проблем, головна з них - це житловий фонд, який перебуває на балансі Міністерства оборони. У восьми заводських будинках проживають люди, які заволоділи цим житлом незаконно. Приватизація більшості квартир пройшла за незрозумілими, почасти за «чорними» схемами, громадяни заплатили гроші відвертим шахраям, не отримавши ні ордерів, ні інших документів, заявляє Юрій Храмов. Він попередив мешканців про те, що не має наміру далі терпіти факт незаконного проживання, але просто так виселити таку кількість людей неможливо, і конфлікт, мабуть, буде продовжуватися.
Як би там не було, всього за три місяці в безлюдних цехах, які раніше нагадували кадри зі «Сталкера», вдалося налагодити нормальний виробничий процес. Зараз співробітники заводу одягнені в нову сучасну форму, що, до речі, не завжди побачиш і на більш благополучних підприємствах. Тижнева виручка від продажів перевищила півмільйона гривень, а скоро завод запрацює в дві зміни! І буде, ми впевнені, відливати ДОТи для армії.
Автор: Сергій Смолєнцев
