У світі протягом століть не раз визначали, що українці на рідкість толерантний народ, котрий віддає перевагу плугу, а не шаблі. Однак через навалу брутальних зайд, зітхнувши, бере до рук зброю і рубиться відчайдушно, не жаліючи не себе, ні ворогів
Для рабського і водночас войовничого менталітету північного сородича це було і залишається незбагненим. Як і чому «тихі гречкосії», котрі протягом життя старанно облаштовують свій «садок вишневий коло хати», можуть кинути все і піти помирати за якусь ефемерну свободу, замість того, щоб догоджати своєму цареві і пану. Сообщает http://varota.com.ua/
Важко битися з «білим царем», як споконвіку в Україні називали володарів Москви та Петербургу, 350 років не могли відбитися, і наразі переживаємо чергову навалу. Однак тепер все має змінитися. І десять поколінь наших пращурів дивляться з Небес. Адже ниву, яку вони засіяли, збирати нам. І тепер це воля не «дарована», як здавалося у 1991 році, а вистраждана, і не тільки за себе, за свою країну.
Доречну думку блогера Edmond Dantes, оформлену в брутально-жартівливому дусі, Valerii G Melher: «Сейчас против России борется только Украина, а ведь на похоронах Московии бухать будут все. И белорусы и казахи, и чеченцы, и грузины…»
Мабуть так Провидінням було призначено, що Московського підколодного Змія, має здолати Київський Михайло – найдавніший Змієборець. Адже очільник Воїнства Небесного з давньоруських часів вважається покровителем столиці Русі-України та її земель. Останні роки взагалі пронизані символікою. 25 лютого 2010 року двері Ради на інавгурації зачинялися перед носом Януковича, траурний вінок, що 17 травня того ж року хлопав майбутнього вбивцю на Могилі невідомого солдата, дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря, що в ніч з 10 на 11 грудня 2013 року фактично оголосили початок Революції гідності, і нової ери Української Держави.
