Чорновіл: незалежність України мала бути, але в інший спосіб.
Україна 24 серпня святкуватиме 25-ту річницю незалежності. Найважливіші і значущі події за чверть століття, в ефірі радіостанції Голос Столиці проаналізував політичний аналітик, депутат кількох скликань ВРУ Тарас Чорновіл.
Які події за 25 рок ів незалежності, на вашу думку, стали головними в житті країни?
– Насправді, більш-менш знакових подій біло десь з півтори-дві сотні. Але якщо ми говоримо про знакові, давайте почнемо з основної знакової подій — це самого Дня Незалежності. Саме проголошення Акту незалежності, причому, я зараз скажу дуже непопулярну річ, це є подія з невеличким, але знаковим мінусом. Союз розпадався, йому лишалося жити десь, напевне, до весни 1992 року. Відбувалися процеси розвалу партійної номенклатури. І якби тоді не путч, який прискорив всі ті процедури, і не відбулося б тоді ота домовленість демократів з комуністами, яка закінчилася тим, що на відміну від тодішньої Росії, яка була не путінська, демократично на той момент, єльцинська, в України витворився отакий заказник комунізму, який тільки зараз, десь в 2014 році нам вдалося такою кров’ю подолати і зламати. Тому для мене перша знакова подія — це дуже контраверсійна подія. Незалежність мала бути, але вона мала бути трошки в інший спосіб проголошена. Те, що відбулося після путчу, прискорений, недоношений, скажімо так, процес оголошення української незалежності.
Другий момент, який був дуже знаковим, який поки що тренд на всі наступні роки, це є 1 грудня. Це теж дата, яка створила такий подвійний прецедент. З одного боку 1 грудня було зафіксовано річ, яка на довгі роки, аж до кінця лютого 2014 року всім, без винятку всім, закрила рота на рахунок того, чи належать вони до єдиної України, чи можуть гратися в якийсь сепаратизм. Це дуже хороше, дуже успішне, результативне голосування на референдумі за Незалежність. Будь-який кримський сепаратизм зупинявся тим, що навіть в Криму і Севастополі більше 50% проголосували за незалежну Україну. Все. Закрито. І всякі московські путчі, тощо, вони могли тільки трошки роздуватися, вони були приречені, тому що був залізний аргумент, його зламали тільки оті «зелені чоловічки» в 2014 році.
До того це був тренд, який закладений дуже жорстко — в Україні всі регіони без винятку підтримали незалежність. Паралельно з тим 1 грудня був вибраний напрямок розвитку. Це приблизно, уявіть собі, якби в Польщі в 1989-1990 роках, коли повалили той, коли відбулося руйнування старої системи, замість Валенси проголосували за генерала Ярозельського, який вводив воєнний стан і який був тодішнім комуністом. От те ж саме відбулося в Україні. Проголосили незалежність, і доручили все Леоніду Кравчуку. Я поважаю Кравчука, ми дуже добре особисто знайомі, але він був людиною,яка інакше вести свою політику ніж вів, просто не міг. І тому для мене оцей парадокс, він є тою знаковою подією, яка заклала всі наступні роки незалежності, з якими ми ще досі боремося. Тому що ми не пішли шляхом Польщі, ми не пішли шляхом Чехії. Пішли в протилежний бік. І досі десь мучимося.
І щоби позитиву добавити – це були політ Каденюка в космос, де він проводив досить серйозні дослідження. В Україні, як першому космонавту незалежної України, йому дали Героя України, але у світі його оцінили як космічного вченого дуже серйозного рівня. І тому це є знакова подія, про яку заговорили в міжнародній спільноті. І друга, це, мабуть, це не перша велика перемога українських спортсменів на Олімпіаді, пригадуєте тріумф Оксани Баюл і Віктора Петренка, якщо я не помиляюся. Це був прорив. Раптом сказали: господи, так, виявляється, така країна є, вона може перемагати, в неї такі талановиті люди.
Але пригадайте і те розчарування, коли Оксана Баюл поїхала жити до США.
– Так. Для нас — так, безумовно. Але у світовому вимірі десь в той момент Україну сприйняли дуже багато людей, тому що за Олімпіадою, на жаль, слідкували значно більше, ніж за подіями 1991 року десь в далекому Києві. І тому для світового значення і момент такого, знаєте, політичного, психологічного і морального визнання, у світі це зіграло більшу роль. А у нас розчарування було, але десь за рік воно десь проковтнулося. От сьогодні вже, якби випадково так не виринуло у пам’яті, то я би мав проблему навіть згадати прізвище Оксани. Але в той момент це була подія, яка для нас була чимось особливим.
Є якісь події, які ви могли б згадати?
– Власне, всі решта події, це ті, що ще тривають. Це події від Революції Гідності, і оте, що зараз зв’язано з війною. От тоді ми отримали незалежність, але зараз ми доформовуємося як народ. Мені здається, ті події ще будуть оцінюватися пізніше. Вони особливо визначальні.
Своєю думкою, якими були найбільш знакові події України, в ефірі «ГС» поділилися радіослухачі радіостанції.
В’ячеслав: Негативний рейтинг я змушений ввести, оскільки за 25 років у нас Україна хвалиться не досягненнями, а щороку все гірше за попередній. Якщо ви подивіться на економічні, на демографічні показники, то ми падаємо донизу 25 років поспіль. Так ось, перший і самий негативний – це обрання Кравчука. Це було більш, ніж дивно. Після того, як була прийнята декларація незалежності і був такий загальний підйом, цей загадковий український народ раптом вибрав комуняку, який знищував дисидентів і зводив до нігтя все антирадянські виступи. Це була перша загадка, я думаю, це був перший дзвінок. Другий був, я б сказав, нульовий етап. Це був той, що ми проголосили незалежність, а не проголосили відновлення незалежності. Адже Україна була проголошена незалежною ще в 1918 році. Естонці про це не забули, вони відновили незалежність проголошену в 1919 році. А наші демократи чомусь забули. Ми відмовилися від своїх завоювань. А тепер ми говоримо: а де ж наша ідентичність?
Друга і найвища за рейтингом негативна подія – це, знову таки, обрання цим загадковим українським народом олігарха Порошенка після того, як на Майдані загинули люди, і весь Майдан протестував найперше, проти чого, це – «Геть олігархів!». Після цього загадковий український народ в першому турі обрав олігарха.
Володимир: Є два моменти. З хорошого можна сказати те, що Україна досить піднялася за рахунок Кличко. Стали відомими на весь світ Україна, як українці брати Кличко. 12 років трималися у рейтингу. Це досить великий період. І антирейтинг, я б сказав, н априклад, якщо взяти ту саму авіацію, коли розвалився СРСР, якщо не помиляюся, українська авіація була на третьому місці, зараз страшно подумати про неї.
Віталій: Ви знаєте, я б дві події виділив. Перша – це 1994 рік, вибори, і обрання Кучми президентом. Ось ця подія, в принципі, відкрила дорогу і початок олігархічного правління в Україні, яке триває вже кілька десятиліть. Я боюся, що ще буде не одне десятиліття тривати. В принципі, це почався період боротьби олігархічних груп між собою. На жаль, така форма влади в нас з тих пір встановилася. Якби Кравчук залишився, якби він не був таким самовпевненим, що його переоберуть, залишився ще на пару термінів, то, напевно, б все-таки якась форма влади у нас була інша. Позитивна подія, я б назвав, Євро-2012, тобто, футбольний чемпіонат, який Україна провела.
