Повчальна історія про дітей-букіністів і старого комуніста з одної міськради. Наш Тимур (дев’ять років) проводить літо в бабусі на Черкащині. Раз телефонує й питає, чи знаю я там якихось у них букіністів. Я не знав. – Значить, я буду першим у місті букіністом, – каже син.
Пробував відгадати, хто їхній бос або принаймні, хто Тимурів батько. Тицьнув дітям візитівку, де вміщався ледве не увесь його життєвий шлях: “первый секретарь ватутинского горкома КПУ, депутат ватутинского городского совета…” – Стояв і нас довго повчав, – розповідає Тимур, – що Росія та Україна – це одне й те саме, а війну почали ми. Так розумію, що депутат сказав дітям: “Почали ви”. – Я йому відповів, – продовжує малий, – що ніякої війни не хотів ніколи. І що трохи підучу історію, а потім відповім на його питання. Тоді депутат почав пропонувати Тимурові 50 грн., аби лише той згорнув подальший розпродаж.
– А ти що на те? – питаю, знаючи, що всю ту комерцію Тимур затіяв, аби придбати рибальські снасті. – Я йому сказав: “Мені ваші гроші не потрібні, я чесно заробляю”. Врешті комуніст знесилився і придбав у малих букіністів дві книжки. На цьому моменті я подумав: чи серед них не жаданівський “Гімн демократичної молоді” зі брежнєвським цілунком на обкладинці? Через таку книжку діти й виявилися провокаторами, мабуть. Але ні, депутат купив книгу Радзинського про Распутіна та “Корпорацію ідіотів” Лариси Денисенко, що мене, в принципі, теж веселить. – Чому мене не показують у новинах? – гукає з телефону Тимур. – Я посварився з комуністом! – Ну, хочеш, я у фейсбуці про це напишу? – питаю. – Я тобі це саме хотів запропонувати. Сподіваюся, він є у фейсбуці. Щоб усі знали, як він осоромився: програв дитині! Потім якась молода мама купила в них книжку Ірени Карпи. Чомусь Тимурові не вдалося докинути їй до того ще одну – про грудне вигодовування за часів Київської Русі.
Джерело: http://patrioty.org.ua/
