Екс-губернатор Іван Різак терпить неперервні фіаско в своїх намаганнях добитися справедливого розслідування вбивства єдиного сина Олексія та захистити свою дружину від жорстокого порушення відносно неї трудового законодавства посадовими особами УжНУ.+
Проте ознак того, що він відступить від справи його честі, не видно… Про своє трудовлаштування колишній керівник області уже і не говорить. Мабуть, знає чому. Як і про захист докторської дисертації. Після того, як його колишній товариш по аспірантурі, а сьогодні наукова посадова особа порадив йому захищатися у Вірменії або в глибинці Росії з наступною спробою затвердити диплом в Україні (бо один із заступників міністра МОН проти його захисту), Іван Михайлович зробив паузу.+ Важко таке зрозуміти, зваживши на десятки опублікованих дисертантом робіт не тільки в Росії, а і в найпотужніших фізичних журналах США і Європи. (Цікаво, чи знає той заступник міністра, що він проти Різака. Бо Різак точно його в житті не зустрічав і не чув про нього).+ Після того, як у 2012 році «великі гаранти» його трудовлаштування і агітатори за повернення його в Ужгород тодішній міністр МНС Балога та губернатор Ледида не захотіли навіть зустрітися з ним після повернення в Ужгород, стало зрозуміло: власники «гарантів» не дали добро на позитивні дії відносно Різака. Особисті звязки в таких випадках не діють. «Думка» справжніх господарів закарпатської землі в мить відбиває бажання в будь-кого піти назустріч екс-губернатору.
А через кілька місяців «невідомими» було вбито сина… Пізніше було почато просто брудну атаку на дружину в УжНУ. Впливовість замовників не виправдовує брудних дій шісток-виконавців. І одним, і другим прийдеться за все відповісти.
