Багато людей старшого покоління пам'ятають, що за радянських часів успіхи розвитку економіки і добробуту людей вимірювалися п'ятирічками. Радянські трудівники намагалися реалізувати п'ятирічний план розвитку економіки за три роки, виконували і перевиконували взяті на п'ять років зобов'язання.
В наш час, відрахувавши п'ять років тому, українці можуть лише з ностальгією згадати низький курс долара, ціни на продукти, і комунальні послуги. Сообщает http://uapress.info/
Нині під час п'ятирічок підвищують свій добробут не трудящі, а скоріше ті, хто їх водить за ніс - жменька багатих людей і наближені до влади люди. Оцінимо, як подорожчало життя в Україні за останню «ударну» п'ятирічку, і яким чином українцям доводиться виживати.
Якщо вдатися до оцінок фахівців, які вічно вираховують відсотки зростання інфляції і ВВП, то за останні п'ять років життя українців подорожчало на 80%. При цьому Держслужба статистики повідомляє, що реальні доходи за цей час скоротилися більш ніж на 10%. Правда, такий відсоток заявлений держстатистики підлягає сумніву, адже за останні три роки долар виріс з позначки 8 гривень до 25 гривень, тобто в три рази. При цьому всі імпортні товари автоматично подорожчали, так як їх вартість залежить від курсу валют. Слідом за цим почали дорожчати паливо, комунальні тарифи, що призвело до зростання цін на перевезення, сферу побутових послуг. З 2011 року комунальні послуги і горючо-мастильні матеріали зросли в ціні в три рази. Медичні послуги подорожчали вдвічі. На цьому тлі послуги мобільного звязку подорожчали незначно, всього на 11%.
Але на тлі постійного подорожчання в усіх сферах і фактичного зменшення зарплат у валютному еквіваленті в три рази, візуально українці не виглядають біднішими. Так, багато хто скаржиться на життя, але користуються дорогими автомобілями і гаджетами. Судіть самі - зараз в школі мало не більшість учнів молодших та середніх класів мають вже не просту «мобілку» Нокіа, а смартфон з розміром екрану 4-5 дюйма, а замість підручників недешевий планшет. Тобто діти зараз масово користуються смартфонами бізнес-класу, які за кордоном використовують бізнесмени. Більшою мірою сучасний телефон для дитини, це справа престижу, коли батьки роблять все, щоб їх чадо виглядало не гірше за інших. Але ще 5 років тому такого в школах не було, діти носили з собою дешеві телефони, щоб можна було зв'язатися з батьками.
Інший факт - багато хто побував в ближньому зарубіжжі Польщі, Словаччини, Чехії помічали, що люди там їздять на досить таки дешевих малолітражних машинах, часто це взагалі малогабаритні автомобілі в стилі радянського «горбатого» запорожця. В Україні навіть в невеликому райцентрі можна побачити автомобілі, які коштують 20, 30, а часом і 50-100 тисяч доларів. І це при тому, що «розмитнення» ввезених в країну автомобілів становить мало не половину його ціни.
Всі ці факти свідчать про те, що українці навчилися жити незалежно від маленьких офіційних зарплат. Способів, як можна прожити не тільки на одну зарплату, існує чимало. Якщо взяти саму малозабезпечену категорію - пенсіонерів, то невелику пенсію може компенсувати субсидія на комунальні послуги, додаткові підзаробітки, неофіційна робота з невеликою зарплатнею на яку охоче візьмуть пенсіонера. Ну і звичайно, багатьох людей старшого віку, які вміють тримати в руках лопату, виручають садово-присадибні ділянки. За часів голодних 90-х українці навчилися використовувати будь-який шматок землі, для вирощування овочів і фруктів. Багато хто має дачі, будинок в селі, де можна збирати врожаї і навіть тримати домашню живність, птицю і худобу. Так що компенсувати дороговизну продуктів українці навчилися вирощуючи їх самостійно.
Ще один фактор, який робить українців досить заможними, це постійне відкладання грошей «на чорний день». Тут як в гумористичній приказці: «він так багато відклав на чорний день, що з нетерпінням чекав, коли ж він настане, щоб хоч щось витратити». Жарти жартами, а відкладати кошти українці вміють як ніхто інший. Тут є кілька історичних традицій. Навчені долею зберігати заощадження в банках люди бояться, так як знають, що вони іноді розпадаються, а кошти на рахунках вкладників ніхто не повертає. Так що тримати гроші «під матрацом» надійніше, ніж в будь-якому банку. Кредити на покупку нерухомості, автомобілів, побутової техніки також не вигідно брати, так як річні ставки на них досить високі і доходять до 30% і більше. Тому люди, як правило, довго накопичують гроші на покупки дорогих речей. Найнадійніший спосіб накопичення для українців - це вкладення гривні в покупку валюти: доларів або євро.
Якщо зіставити зарплати європейців і українців, то це порівняння буде не на нашу користь. Згідно зі статистикою європейських аналітиків, українці отримують в 15 разів меншу оплату за годину, ніж в країнах ЄС. Якщо в Україні зараз середня зарплата 173 євро, то в розвинених капкраїнах ЄС вона вище 2 тисяч євро, а в країнах колишнього соцальянсу коливається в межах 500-700 євро.
На відміну від українців, європейці не займаються накопиченням коштів. Справа тут в досить дешевих кредитах, які становлять 5-8% річних. У деяких країнах ЄС відсоток кредитної ставки становить 2,5-4% річних. В Україні мінімальна ставка споживчих кредитів стартує з 18%-річних, а максимальні ставки кредитів деяких банків перевищують 80%. Так що європейцям немає сенсу збирати гроші на нерухомість або автомобіль, а українцям кредити обходяться буквально втридорога.
У зв'язку з подорожчанням життя українцям доводиться відмовлятися від дорогих покупок. Українці стали купувати нерухомість на вторинному ринку, купувати вживані автомобілі і апаратуру, одягатися в секонд-хендах. Загалом, створилася система товарно-грошових відносин, більше схожа на середньовічний натуральний обмін, коли головним багатством були не гроші, а будь-які товари, ремесло або послуги. І чим більшу стагнацію буде відчувати українська економіка, тим більше ощадливими і винахідливими будуть українські громадяни. Якщо в наступній «п'ятирічці» зростання цін на життя буде неухильно зростати, гроші можуть знецінитися, багато раніше доступних товарів стануть елітними, а людям доведеться жити як в епоху феодалізму або післявоєнний період минулого століття - міняти речі на продукти.
