Так. Дітки, ану відставити паніку.
Війна почалась не зараз, а два з половиною роки тому (насправді, я собі так думаю, що вісім років тому, але ми з нашою куркульською хатою з краю те прогавили – я не виключаю й себе, аби ви знали).
Хлопці нині воювати навчені, оборудка та зброя є, за два роки багато чого такого з'явилося, чого й не було, а ще – багато такого, про що той харцизяка з усіма своїми "новітніми засобами війни" навіть не здогадується, покруч би його трафив. До спалаху готувалися, на нього чекали. Тож спокійніше.
І ті, хто зараз почне про "шоколадного" чи про "наспродали", чи ще щось таке – геть! Ідіть плачте самі собі та один одному. Бо як рвоне – вирішувати будуть не "шоколадні" і взагалі ніхто, окрім тих, хто буде воювати. А хто в ці часи стане скиглити та квелити – або дурень, або запроданець. Я не жартую: бачив таке в Ізраїлі, а там знають, як це воно – в скрутну мить роги назовні виставляти.
Щодо тих, хто за кордоном – то й наше (бо я наразі теж тут) завдання зрозуміле: взялися, зуби зціпили та допомагаємо. Словом, справами (особливо – не давати ваті закордонній довбешку підіймати, періщити, хто поблизу опиниться, аби в землю із своїм "руськім мірам" по вуха встрягли), грошима, передачами... І не скиглимо!
Дідові адреси всі пам'ятають? Нагадую:
boris@altner-ego.com – працює для Романа Доніка.
kpokokotbot@gmail.com – працює для Ярослава Матюшина та діда.
Я знаю, що літо та відпустки. Нема в нас на те часу, просто нема. Маємо встигати. Кожний коліматор, кожна пляшка мінералки, кожна пара берців мають встигнути. Невсеремось!
