Дивовижна історія, що трапилася в Дебальцевському аду, змушує замислитися про ту символіку і обереги з якими захисники України боронять рідну землю.
З самого початку, це було незвичайне полотнище, розповідає Патріотам України 60-річний ветеран МВС Олександр Іванов.
Підлітки-криворожці вступаючи в “Козацтво запорізьке імені генерала Леоніда Бородича” виготовили свій особистий штандарт за всіма вимогами козацької науки. На малиновій тканині з’явилась вишита дитячими рученятами Богородиця, Герб України, Герб міста та золотистий заклик “За Віру! За Волю! За Долю”. З 2010 року прапор мандрував з козачатами до Хортиці та інші визначні місця. Особливо вшановували, як і годиться козакам, Покрова Богородиці, під чиїм стягом і виступали в учбові походи та різні на заходи.
Дорослішали діти, а разом з ними і Прапор. «Ми всі відчували в своїх мандрах його внутрішній живий дух, чиюсь постійну присутність, від якої можемо несподівано отримати суворе зауваження», – зазначає Олександр Олександрович, котрий з самого початку опікувався вихованням козацької молоді разом з декількома іншими дорослими. «В березні 2014 року, коли підступний ворог вдерся на землю України разом зі зрадниками, що прикривалися псевдо патріотичними закликами та «георгіївськими» стрічками, несучи смерть та розруху, наш наставник та друг 90-річний Герой Невпряга М.Т. звернувся до молоді: “Україна у нас одна! Її треба захищати так, як це робило наше покоління!”, – згадую пан Іванов На фронт першим пішов керівник Довгинцівської районної громадської організації криворізьких козаків, начальник будуправління “Криворіжіндусбуд” Валерій Катькин. Настанову та побажання патріоту-захиснику висловили ветерани та діти, які передали йому на передовий рубіж Прапор з Богородицею.
З-під Дебальцевого механік-водій Катькин надіслав своє фото з екіпажем. Прапор і Богородиця – поруч. “Ми молимося тричі на день та просимо молитовно Покрову в землянці миру, перемоги, стриманості, порозуміння політиків та спокою в державі! Будемо стояти до останнього, щоб не говорили нам ті політики, які шепчуть брататися з ворогом та йти на Київ! Слава Україні!”, – писав він своїм побратимам. “Героям Слава!”, відповідаємо ми з дітьми, та закликаємо: ” Ні кроку назад!” Перші втрати 17-і танкової бригади, сльози рідних, близьких, товаришів та учнів… Радість перемог… все бачить Богородиця, вишита дитячими руками. Підступність бандитських орд при “домовленості” про відхід військ з Дебальцівського виступу забрала з життя самого молодшого члена екіпажу 25-річного Сергія Миронюка з Пятихаток – горів екіпаж…
“Прийшов я до тями по дорозі в шпиталь. Обгоріле тіло пекло пеком… не поворухнусь. Якась ніжна, материнська теплинь відчувалась в мене під головою… Провірити що це,- не міг”. “Валерій, Прапор з тобою, а берці та комуфляж згоріли.”- кажуть супроводжуючі товариші. “А як він опинився біля мене?” “Ми й самі не знаємо як,- хіба до прапора нам було!”, – пригадує у госпіталі керівник криворізьких козачат. Запах гарі та соляри, помітні сліди людської крові – все придбав Прапор в цьому бою разом з Заступницею нашою, рятуючи дітей своїх “за Віру, Волю та Долю”, як вишито на бойовій козацькій святині.
Богородиця ще місяць буде супроводжувати танкіста по шпиталям Дніпропетровська, Кривого Рогу та Одеси, поки не повернеться до учнівського, самого кращого музею міста Кривого Рогу… Як і Валерій з своїми товаришами, Прапор знову рветься на захист Батьківщини.
Джерело: http://patrioty.org.ua/
