Незвичайна розповідь, незвичайної людини. До Києва, до Українського дому привезли виставку Льва Скопа з Дрогобича. Іконописець десятки років реставрує це шедевр галицької дерев’яної архітектури кінця XV століття. А зі старого, вітхого гонту робить дивні ікони. Старе, намолене дерево просто дивовижне, запевняє майстер.
Тисячі дощок вже назбиралося. Всі вони намолені, бачили хрестини, вінчання й похорони. Лев Андрійович знімає із цвяха ікону з ликом святого Михаїла. Показує зворотний бік дошки. Вона поїдена шашелем, на краях дерево почало трухнути. — Кожну п’яту дошку доводиться реставрувати, — розповідає. — Місця, де дерево майже розвалюється, гарно насичую клеєм. Розколи теж реставрую в такий спосіб. Після цієї процедури дошкам уже нічого не загрожує. Сильно пошкоджені ґонти обрізаю й роблю з них маленькі іконки. Коли буваю на Донбасі, дарую такі нашим військовим.
Уже отримав не один десяток дзвінків із подяками. Хлопці кажуть, що залишилися живими завдяки цим іконам. Один розповідав: “Йшов в атаку і думав, що назад не повернуся. Тримав ікону біля грудей, і всі кулі мене оминули”. Малюю і на нових дошках, але то зовсім не те. Від старої дошки йде тепло і багато позитивної інформації. Перед писанням ікони не молюся. Саме малювання — це стан молитви. Коли працюю, відчуваю, що моєю рукою ангели водять. Ікони пишу швидко. Одну можу зробити за півгодини-годину. Якось продав одному чоловікові ікону за 100 доларів. Коли покупець спитав, чи довго малював, відповів, що справився за дві години. Він здивувався: “Так швидко, а такі великі гроші берете”. Тепер усім, хто великі гроші платить за ікону, кажу: “Цілий тиждень із нею мучився”. Для малювання використовую лише натуральні пігменти.
У мене дуже обмежена палітра: білило, сажа, червона й світла охра. Якщо ці пігменти поєднати, можна отримати будь-який колір. До сажі додаю трохи охри і маю зелений. Якщо охру замінити білилом, матиму синю фарбу. Сміюся, коли художники жаліються на високу вартість фарб. Кажу: “Я собі в будівельному магазині купив сурик — окис заліза коричнево-червоного кольору — за 6 гривень. Додав трохи білила, отримав червоний колір, більше — рожевий. Його вистачить на мільйон картин”. На виставці найбільше ікон із ликами святих Петра, Михаїла та Марії.
— Так зовуть моїх дітей, — пояснює художник. — Ікони з цими святими люблю малювати найбільше. Ще дуже подобається зображати святу Варвару. Коли буваю в Києві, першим ділом заїжджаю у Володимирський собор, де зберігаються її мощі. Цілую й молюся біля них. Після того день завжди видається вдалим. Виставка працюватиме до 2 серпня. Ікони можуть придбати всі охочі. Одна коштує 1000 грн. Виручені від продажу кошти підуть на підтримку української армії. 6 годин Лев Скоп малював 8-метровий образ Покрови Пресвятої Богородиці на будинку культури в селищі Станиця Луганська за 20 км від окупованого Луганська.
— Наші військові почепили на мене бронежилет і дали автомат, — розповідає художник. — У такому вигляді лізти на риштовку не міг. Довелося все скинути. Бачив, як навколо ходили снайпери, і чув, як з того боку стріляють бойовики. Та писалося легко. Образ Богородиці вийшов чудовим. Місцеві підходили й дякували. Відповідав: “Це я маю вам дякувати за змогу написати ікону в такому місці”. Зразу ж після того планували намалювати ікону в Щасті. Але почалися обстріли і військові заборонили туди їхати. Та нічого, скоро побуваю і там.
Джерело: http://patrioty.org.ua/
