Проте добре пам’ятаю наступні два тижні, Сообщаєт http://www.bbc.com/ поки батьки не знайшли можливість вивезти мене із Києва.
Звісно, тоді навіть не йшлося про усвідомлення того, що це було життя у місті за 100 км від епіцентру однієї з наймасштабніших техногенних катастроф.
Згодом мої журналістські поїздки на ЧАЕС, до Прип’яті, у 30-кілометрову зону, інтерв’ю з ліквідаторами, із вдовами пожежників, які намагалися загасити вогонь на четвертому блоці ЧАЕС у перші години після вибуху, стали пошуком відповідей на питання, які з’явилися тоді, наприкінці весни-влітку 1986 року.
Від першого дня аварії і впродовж тривалого часу левова частка первинних даних щодо подій на ЧАЕС були засекречені: причини аварії на блоці №4, повні дані про характер та обсяги руйнувань, дані про склад суміші, викинутої під час вибуху, зведення про радіаційний фон у приміщенням ЧАЕС і у 30-км зоні, дані щодо опромінення персоналу станції та залучених будівельників та ліквідаторів, зведені дані про захворювання, навіть про фонд зарплати будівельного управління, яке опікувалося спорудженням "Саркофагу" над зруйнованим реактором.
Припускаю, що так само, як сама станція була напряму підпорядкована союзному міністерству енергетики у Москві, найцікавіші матеріали щодо аварії повинні зберігатися саме там. Але інформація, що залишилася в Україні, і до якої тепер є доступ, вражає.
Після того, як Україна здобула незалежність, було ухвалено закон, який забороняє засекречувати дані про екологічні катастрофи, проте він мало посприяв відкриттю інформації про Чорнобильську катастрофу. У 2006 році, через 20 років після Чорнобильської катастрофи, СБУ зняло гриф "секретно" з низки документів, пов’язаних із аварією. Проте повністю архіви КДБ-НКВС за 1917-1991 роки, зокрема, і ті, що стосуються ЧАЕС, були відкриті. Це відбулося завдяки закону про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років, ухваленим рік тому, у квітні 2015 року.
Я отримала доступ до цих матеріалів 26 лютого 2016 року - рівно 30 років після того, як на XXVII з'їзді КПРС Михайло Горбачов оголосив про політику "гласности", і одразу наштовхнулася на документ так само 30-ріної давнини: доповідну до 6-го Управління КДБ УРСР за 26 лютого 1986 року "про порушення технології будівельних робіт при спорудженні 5 енергоблоку Чорнобильської АЕС". Його запуск був запланований на кінець 1986 року, але цього так і не сталося. Більше того, через 14 років, у грудні 2000 року я була свідком зупинення самої станції.
Ця доповідна була далеко не першим повідомлення про технічні негаразди на ЧАЕС. Документи з архіву СБУ, які мені вдалося проглянути, свідчать, що аварія, яка подавалося і сприймалася як велика раптова біда, насправді була цілком прогнозованою.
