Російський президент ризикує повторити долю східних диктаторів. Коли представник міністерства фінансів США Адам Шубін, який курирує питання санкцій, повідомив журналістам про корумпованість російського президента Володимира Путіна, багато експертів вирішили, що це тільки початок політичної та інформаційної кампанії проти кремлівських клептократів.
Повідомляє http://elise.com.ua/
В одній з недавніх публікацій ми висловили версію, що поспішне рішення Путіна почати виведення військ з Сирії дуже важко пояснити черговим «хитрим планом» або якимсь політичним маневром, який міг внести сум'яття в ряди західних політиків. Рішення приймалося поспішно і за підсумком серії нічних нарад з представниками економічного блоку уряду. Путін інспектував готовність запуску національної платіжної системи, яка, по ідеї, повинна стати якоюсь подушкою безпеки в разі посилення фінансових санкцій проти Москви. Тоді ми припустили, що кремлівського лідера могла насторожити діяльність американської фінансової розвідки чи інших організацій, готових озвучити цікаву інформацію з приводу його «заначок». + Зараз уважна громадськість обговорює факт наявності у президента офшорних рахунків і механізми виведення грошей. Хоча тут немає нічого стратегічного. Набагато важливіше, що названо конкретне ім'я. Всій московської верхівки дали зрозуміти: кожен їх «скарбник» знаходиться під ковпаком. З кожною порцією компромату на інформаційну поверхню буде спливати ім'я чергового власника «общака».
Вельми сумнівно, що такі стани були здобуті праведною працею і за такий відносно короткий термін. Сумнівні рахунки і активи можна на законних підставах заморозити. Загроза застосувати такий захід - дуже ефективний інструмент тиску. Це дуже добре пояснює незгасаючі істерики з приводу «антиросійських санкцій», хоча обмежувальні заходи США і ЄС діють не проти країни в цілому. Вони націлені проти деяких високопосадовців, бізнесменів і ряду стратегічних підприємств. З одного боку, в Кремлі незграбно намагаються зробити вигляд, що санкції анітрохи не вплинуть на зовнішньополітичний курс, з іншого - влаштовують хамські ескапади в ЗМІ і соцмережах при найменших натяках на введення нових заходів з боку Брюсселя чи Вашингтона. Путін і вся його горезвісна «вертикаль» побоюються американської Феміди, здатної «розкуркулити» їх за лічені дні. + В Кремлі щиро дивуються «підлості» західних політиків, але тут немає нічого нового. Диктаторські режими об'єднує дурна впевненість, що вони можуть ховати крадені гроші за допомогою хитрих схем, а європейські чи американські «слабаки» ніколи їх не знайдуть. Так думали лівійський вождь Муаммар Каддафі, сім'я екс-президента Єгипту Хосні Мубарака і іракський диктатор Саддам Хусейн, страчений за рішенням кримінального трибуналу.
Збіги з лівійським диктатором разючі. Полковник Каддафі теж дуже любив розповідати про «особливий шлях», у нього теж був свій «Кримнаш» у вигляді смуги Аузу, яку лівійці намагалися віддерти у Чаду, використовуючи виверти, інтриги і «ополченців». У Путіна і Кадаффі на рахунку розбитий Боїнг, тільки у лівійського лідера вистачило розуму зізнатися в скоєному і виплатити компенсації. + Ще одна промовиста аналогія. Кремль незаконно утримує українську льотчицю Надію Савченко тільки заради того, щоб в Москву прибували високі іноземні гості і вели з Путіним виснажливі переговори по її звільненню. Мабуть, це тішить зранене самолюбство кремлівського володаря. Каддафі діяв також. В Європі досі пам'ятають як він незаконно захопив болгарських медсестер, яких необгрунтовано звинуватив в навмисному зараженні лівійців СНІДом. І все заради того, щоб європейські лідери приїжджали до нього на переговори. Так тривало доти, доки в країні не спалахнула революція і активи сім'ї Каддафі не були заморожені на підставі відповідної резолюції ООН в 2011 році.
З цього моменту дні його режиму були полічені. У жовтні того ж року лівійський диктатор був пошматований натовпом повстанців. + Після анексії Криму колективний Захід знаходиться перед дилемою. З одного боку, їх лякає лавиноподібний крах російського клептократичною режиму, з іншого - зробити вигляд, що нічого страшного не сталося, не можна по ряду об'єктивних причин.
