Так сталося, що подивитись конференцію Наді в повному обсязі я зміг тільки зараз. До цього я був змушений читати або окремі цитати, або “аналітизми” нашої блогосфери – які, в більшій частині своїй, є домашніми заготовками, а не логічними висновками на базі сказаного Надею.
На це вказують дві системні помилки, які вони роблять. Сообщает http://newsonline24.com.ua/
Перша помилка: вони поняття не мають, що таке Надя Савченко, і аналізують в кращому разі її окремі вислови. Або присутність чи відсутність “маркерних” фраз. Тоді як треба аналізувати в цілому, і дивитись не стільки на те, що саме вона каже, скільки як вона говорить, як формулює судження, і які цілі ставить. А для цього треба прослухати всю прес-конференцію і сприймати її як розвідку боєм, яку веде професійний солдат, задача якого – не стати “королем гори” (де його тут же зніме перший-ліпший снайпер), а виграти війну. А для цього треба чітко розуміти своє місце на полі битви, і яка зброя у вас напохваті.
Друга помилка: вони сприймають Надю, як звичайного “нового політика”, яким рухають лише амбіції (часто завищені) і інстинкт політичного самозбереження. Ось звідки постійна присутність в “аналітизмах” теми “конфлікту супер-альф” між Тимошенко і Савченко.
Однак Надя – не “новий політик”, вона, як я уже казав в попередній своїй статті, є новим явищем. А значить, і мотиви її треба оцінювати інакше. Також необхідно забути чисто технологічні штучки, граючи на амбіціях Наді Савченко. Безумовно, поганий той солдат, який не хоче стати генералом. Але ще гірший той солдат, який генералом хоче стати завдяки тиловим ігрищам, подарунку “спонсора” або підсиджуванню когось, а не своїм подвигам і заслугам.
Тепер давайте уважно придивимось до того, що цікавого було на цій конференції. Я не буду аналізувати все, зупинюся тільки на тому, що вважаю ключовим.
Перш за все, перед нами цілісна особистість, яка доволі чітко представляє собі, чого хоче, і цілком адекватно представляє собі своє місце в політикумі. Надя – не новий, щойно приведений, випускник спеціальності “менеджмент і маркетинг”, які заполонили наш медіа-простір, і претендують на збірний образ “нового політика”. Саме цю помилку зараз будуть робити більшість політологів – вони будуть оцінювати Савченко по вже звичним лекалам подібних “молодих да ранніх”.
З такими людьми у нас уже научились “працювати”. Їх амбіції спочатку підігрівають: змушують повірити в те, що вони достойні високих посад (навіть найвищих) і що їм не треба ані освіти, ані навчання, щоб займатись реформами. Що вони є значущими фігурами не в силу своїх здібностей та компетенції, а самі по собі. Після цього їм підсовують посаду їм не по силах, і або перетворюють на ширму, або очікують першої помилки – і змішують з багном. Саме таким способом нейтралізували практично всіх волонтерів. Ця схема дуже яскраво простежується на прикладі, наприклад, Юлії Марушевської. Вона навіть заявила, що для роботи профільна освіта непотрібна, пригадуєте?
Надя Савченко на цій прес-конференції чітко заявила: вона не буде розмінюватись на амбіційні фантазії. Вона адекватно представляє собі обсяги нашого політикума, і свою ступінь обізнаності в ньому. Їй доведеться багато чому научитися. Нічого не буде приймати на віру, і братись за щось, поки не сформує свою власну думку і обдумає, як має діяти. Більше того, із усіма політиками тільки збирається знайомитись по-справжньому, оцінювати їх і перевіряти на міцність. Марк Фейгін в своєму інтерв’ю зауважив, що спілкування із Надею більше схоже на дуель: вона часто агресивно реагувала на речі, очевидні для інших, але незрозумілі для неї, і необхідно мати неабияке терпіння, аби пройти через подібний тест. Зате після десятої чи двадцятої гарячої суперечки почне викристалізовуватись справжня дружба і справжня довіра.
