Луцьк. Маршрутне таксі зупинилось, щоб забрати пасажирів.
Серед них хлопчина у старому комуфляжі з величезною дорожньою сумкою.
Обличчя втомлене, але щасливе. Видно, що їде додому. Простягає водієві 3 грн.за проїзд. Сообщает http://politinfo.com.ua/
– Хлопче, те що ви робите для нас ціни немає. Забери гроші.
А мамі на подарунок маєш? Боєць усміхнувся: – Все добре. І мамі і сестричці купив. – Дивись. Якщо потрібно, не соромся! Їдемо.
За водієм сидить жінка років 65, ніби про себе, але щоб всі чули бурмоче російською: – Не дадут никак Донбасу жить. Чего туда лесть. Людей убивать..
Маршрутка зупиналась. Водій відчинив двері, зайшов до салону, взяв незадоволену пані під руку простягнувши 3 грн.
– Шановна, мені здається, що ви сіли не в ту маршрутку. Нам з вами не по дорозі. І дуже ввічливо спровадив її з салону.
Повернувся до пасажирів і ніби виправдовуючись, сказав: – У мене син загинув на Донбасі, а в дружини серце не витримало…
